Випробувано прототип справді об'ємного телебачення
Юічі Тагучі (Yuichi Taguchi) і його колеги з університету Токіо (University of Tokyo) разом з компанією Hitachi побудували прототип телевізійної системи TransCAIP
![]() | |
TransCAIP |
Новинка (у частині "телевізора") належить до авто стереоскопічних дисплеїв, які набирають оберти, (вино не потребують для перегляду спеціальних окулярів), але серйозно відрізняється від своїх попередників. Передавальна ж система й зовсім незвичайна. З неї й почнемо.
Для зйомки сцени автори TransCAIP застосували набір з 64 цифрових камер. Кожна оснащена вбудованим http-сервером, що передає сигнал у форматі Motion JPEG через кабель Ethernet на PC.
У ньому спеціальна програма "перетворення світлового поля" у реальному часі обробляє сигнал із всіх камер, складаючи інтегровану картину, що відправляється на "телевізор". Причому, щомиті (вірніше - кожний телевізійний кадр) цей спеціальний автостереоскопічний дисплей відтворює відразу 60 ледве відмінних одне від одного зображень.
![]() | |
Массив TransCAIP из 64 камер |
Ці зображення виводяться одночасно, але глядач, де б він не перебував перед екраном, бачить тільки потрібну стереопару (завдяки хитрій оптиці), що створює ефект об’єму. Принципово важливо, що дисплей правильно відображає сцену як при горизонтальному зрушенні глядача, так і при вертикальному. Тобто ефект паралакса тут спрацьовує у двох напрямках.
І це відрізняє новинку від більшості автостереоскопічних дисплеїв, у яких задіяний тільки горизонтальний паралакс. І тим більше TransCAIP відрізняється від інших прототипів об'ємного TV, у яких сцена знімається тільки двома камерами (або стереокамерами із двома об'єктивами) і відтворюються одночасно тільки два кадри (для правого й лівого ока), що не залежать від положення спостерігача щодо екрана. Про такі системи говорили раніше.
Але це не все. Головним проривом в TransCAIP автори системи називають інтерактивне керування параметрами зображення. Згадана програма обробки світлового поля дозволяє самому глядачеві на лету й довільно змінювати кут огляду сцени, наближаючи або віддаляючи об'єкти до деякої міри, відповідно виділяючи із загальної картини деталі або охоплюючи її всю. І ще система дозволяє регулювати глибину об'ємності.
Масив з 64 камер займає чимало місця. Але, приміром, для зйомок у студії - це не проблема.
Не важливо, що картинка на новому тривимірному дисплеї поки що нечітка. По-перше, ви дивитеся на неї через "плоский" екран, а по-друге - це тільки сирий прототип.
TransCAIP ще не готова до комерціалізації, але розвиток апаратних засобів у наступні роки, впевнений Тагучі, дозволить підняти роздільну здатність картинки, а також усунути деякі наявні зараз артефакти зображення (начебто невеликого розмиття). А через 5-10 років дійсно тривимірне телебачення, засноване на даному принципі, може виявитися конкурентоспроможним у порівнянні з іншими 3D-системами.
З яскравих новинок в галузі автостереоскопічних дисплеїв потрібно згадати мініатюрний, але дуже чіткий 3D-экран для мобільника, "тривимірну" панель приладів для авто, яка відслідковує очі водія, та ефектний шестибічний надолонний 3D-кубик, який з’явився буквально днями.
(P.S.: фахівці Hitachi "балуються" тривимірними технологіями давно. Так, кілька років тому вони побудували голографічний дисплей Transpost с комп'ютерною графікою, "висячою" у повітрі.)