Переносні цифрові програвачі
Сьогодні, вирушаючи у подорож, поїздку, просто на прогулянку чи ранкову пробіжку вже не доведеться розлучатися з улюбленою музикою. Якщо звичайний касетний плеєр вже не відповідає вашим запитам до якості звучання, то зверніть свою увагу на портативні цифрові музичні програвачі
До речі! На нашому сайті Ви так само можете ознайомитися з ціновими пропозиціями на плеєри
CD
Той, в кого немає бажання розбиратися з новинками електроніки, як правило, купує програвач для вже звичних сьогодні компакт-дисків — CD. Цей формат вже має більш ніж десятирічну історію та й досі залишається найякіснішим за звучанням та найдоступнішим за ціною цифровим носієм. Тому саме на цьому типі плеєрів ми зупинимось детальніше.
Отже, сьогодні CD плеєри є найпопулярнішими переносними пристроями для відтворення цифрової музики. Подібні прилади виробляються найвідомішими світовими виробниками електроніки (Aiwa, Panasonic, Sony, Thomson та іншими). Кінцевому споживачеві пропонується широкий спектр CD-плеєрів з різними функціями.
Щоб полегшити здійснення вибору серед такого різноманіття моделей, спробуємо сформулювати основні вимоги до подібних пристроїв.
1. Якість звучання.
Це головний параметр для будь-яких плеєрів, оскільки їх основна задача — відтворювати музику. Потрібно зазначити, що більшість сучасних моделей середнього і високого цінового діапазону забезпечують відмінну якість звуку, а нюанси залежать швидше від якості запису самого диску чи навушників, що підключаються до плеєру, ніж від пристрою чи його виробника.
2. Неперервність звучання.
У плеєрів компакт-дисків є одна значна вада — під час навіть несильного поштовху головка збивається з доріжки і відтворення музики на декілька десятків секунд призупиняється. Звичайно, прослуховування музики у такому режимі під час руху чи пересування у транспорті замість задоволення перетворюється на справжнє випробовування нервів. Тому сьогодні усі виробники застосовують у CD плеєрах так звану антишокову систему.
Антишокова система дозволяє знизити кількість збоїв відтворення за рахунок випереджального читання треків. Короткі фрагменти музики, що повинні бути відтворені в найближчому майбутньому, записуються в пам'ять, і у випадку, коли промінь лазера втратить звукову доріжку, відтворення продовжується з цього буферу, аж доки втрачене місце не буде знайдено). Одним словом, хорошою є та антишокова система, що не нагадує меломану про фізичні вади роботи плеєра.
Головна характеристика якості самої антишокової системи — це місткість її буфера (в секундах), тобто той час автономної роботи, що є у плеєра на процес пошуку втраченого треку. З досвіду можемо сказати, що неперервне відтворення музики забезпечується при розмірі буферу не менш, ніж 30 секунд. Проте, деякі виробники не вказують в документації реальні параметри антишокових систем, вважаючи за краще просувати лише їхні фірмові найменування. В такому випадку, краще проекспериментувати з вибраною вами моделлю перед тим, як її придбати.
3. Формати, що відтворюються.
Спочатку CD плеєри були призначені для відтворення компакт-дисків в форматі digital audio (тобто нестисненої цифрової музики). Єдиний істотний недолік CD-формату — порівняно невеликий об'єм запису, який вміщується на одному диску. Тому власнику CD-програвача звичайно доводиться тягати з собою місткий футляр для самих дисків, що не завжди зручно.
Однак, сьогодні є моделі, що дозволяють програвати не лише звичайні CD, але й CD з записаними на них mp3-файлами, що дає можливість записати на один диск в декілька разів більше музики, ніж це дозволяє стандартний 72-ти хвилинний audio-CD.
|
| CD плеєри |
Це стало можливим за рахунок використання стисненого формату — музика в MP3 форматі стискається з використанням спеціальних алгоритмів стискання цифрової інформації (на кшталт комп'ютерного архівування, дивись нижче). Іноді це відбувається також за рахунок незначної втрати якості звуку.
Окрім того, завдяки використанню популярного формату MP3, у користувача з'являється можливість використання величезних архівів MP3-музики в Інтернеті. Додатковим плюсом є також реальне збільшення місткості антишокової пам'яті.
Диски з mp3-файлами зустрічаються в продажу не так вже й часто, тому для прихильників даного формату необхідною є також підтримка програвачем дисків, що записуються (позначається — CD-R), та дисків, що перезаписуються, тобто очищаються, та записуються по-новому (позначається — CD-RW). У цьому випадку, улюблені композиції, отримані з мережі Інтернет, можна буде записувати на диск в форматі MP3 або audio-CD на власному домашньому комп'ютері (при наявності спеціального пристрою — записуючого CD-ROM'у).
Записувати композиції на диск можна під час однієї неперервної сесії, або шляхом дописування під час наступних сесій. Якщо треки на один і той же CD записуються в декілька прийомів, то відтворюватися вони зможуть лише на плеєрі, що підтримує мультисесійні диски.
4. Пульт дистанційного управління (ДУ).
Пульт ДУ, що є наявним в деяких аудіоплеєрів, розташовується на шнурі навушників і дозволяє управляти відтворенням музики, не виймаючи плеєр з кишені чи футляру. Наявність пульта ДУ є серйозною перевагою. Іще краще, якщо пульт має рідкокристалічний екран для виведення інформації про поточний трек і режим роботи плеєру
5. Наявність лінійного виходу.
Лінійний вихід буває аналоговим і цифровим (оптичним), та забезпечує можливість підключення CD-плеєру за допомогою спеціального кабелю до зовнішнього підсилювача звуку чи іншого пристрою, що має лінійний вхід. Завдяки цьому, переносний плеєр може стати повноцінним компонентом домашньої аудіосистеми і дозволить переписувати музику з компакт-дисків на інші носії (наприклад, на аудіо-касету чи міні-диск). Якість відтворення/запису з аналогового лінійного виходу істотним чином залежить від кабелю і апаратури, що підключається, а цифровий оптичний вихід (його наявність спеціально вказується) дозволяє записувати і відтворювати звук практично без спотворень і втрати якості звуку.
6. Тип завантаження диску.
CD-плеєри мають наступні механізми завантаження і розвантаження диску: Pop-up Eject і Side-In. Перший тип завантаження є вертикальним — відкривається кришка плеєру, і диск знімається з шпинделя легким натисненням. Side-In — це горизонтальний тип завантаження диску — через спеціальну щілину. Перевагою такого механізму є можливість заміни диску в умовах обмеженого простору (в транспорті).
7. Наявність радіоприймача (тюнеру).
Важливим параметром при виборі CD плеєру є наявність радіо тюнеру. Як правило, тюнери мають декілька діапазонів, серед яких FM, AM, MW і LW, однак в деяких моделях передбачено ще й розширений FM діапазон (УКВ), на якому транслюється багато українських та російських радіостанцій. CD-плеєри, як правило, оснащуються цифровими тюнерами, що забезпечує високу якість настройки і можливість запам'ятовування радіостанцій.
Деякі моделі плеєрів мають радіоприймач, вбудований в пульт ДУ, і його можна використовувати окремо.
8. Тип корпусу.
Якщо товщина корпусу, його форма та колір є, мабуть, питаннями дизайну та естетики, то захист внутрішніх компонентів від ударів і вологи — сувора необхідність для людей, що ведуть активний спосіб життя. Для таких споживачів існують плеєри у спеціальних ударотривких та вологозахисних корпусах.
9. Додаткові параметри.
До числа додаткових переваг CD-плеєрів можна віднести:
- економічність плеєру (час відтворення від одного комплекту батарей);
- наявність в комплекті адаптера електромережі і можливості зарядки акумуляторів
прямо у плеєрі;
- вбудовані стереодинаміки;
- бітрейт mp3-файлів, що підтримується (для CD/MP3 плеєрів). Чим він більший,
тим більш якісним буде звучання;
- підтримка ID3-тегів і CD-text, що дозволяє записувати і потім відтворювати
на рідкокристалічному екрані інформацію про треки (назва композиції, ім'я виконавця);
- розвинені можливості пошуку і програмування відтворення треків;
- наявність еквалайзеру (для настройки під різні типи музики) та системи посилення
низьких частот (для досягнення більш насиченого басу);
- додаткові аксесуари, що входять в комплект (навушники, чохли, касетні адаптери).
Вартість CD-плеєрів коливається в межах 80-300$, детальніше — дивись прайсову частину бюлетеню.
MP3
Формат MP3 — це цифровий формат зберігання аудіоданих, що відрізняється особливою компактністю (за рахунок стиснення даних). Так, наприклад, одна хвилина стереосигналу із звичайного компакт-диску займає біля 10 MB, а хвилина того ж сигналу в форматі MP3 займає на порядок менше — усього 1 MB, тобто вміститься на звичайній 3.5” дискеті.
Принцип стиснення базується на тому, що людське вухо погано сприймає звуки, якщо одночасно з ними звучать більш потужні сигнали близької частоти, а також на тому, що після сильних звуків чутливість слуху короткочасно ослаблюється. Програма кодування видаляє з музичного файлу «зайві» звуки. Звичайно, якість звучання погіршується (різниця помітна навіть у порівнянні з дешевими CD-плеєрами), хоча пересічний користувач може і не відчути різниці. Але багато з меломанів скептично ставляться до стислого звуку і віддають перевагу менш зручним звичайним компакт-дискам.
Спочатку формат MP3 розроблявся для передачі музики через Інтернет, і слухати таку музику можна було лише на комп'ютері. Однак, коли в комп'ютерах користувачів утворилися значні музичні архіви, виробники почали випускати переносні MP3-програвачі.
Оскільки MP3 — це цифровий формат, то носіями MP3-музики можуть бути будь-які електронні носії інформації: жорсткі диски, карти пам'яті, компакт-диски, пам'ять мобільних телефонів, тощо. Відповідно, MP3-плеери випускаються трьох видів: компакт-дискові (можуть відтворювати і звичайні звукові компакт-диски, дивись вище); бездискові (музика зберігається у флеш-пам'яті або на карті пам'яті); з вбудованим жорстким диском.
1. Дисковий MP3 плеєр.
|
| Дисковий MD плеєр |
Найпоширенішими сьогодні є дискові програвачі. На вигляд вони мало відрізняються від CD-програвачів і коштують недорого. У цьому випадку Вам не потрібен комп'ютер: в продажу є диски з MP3-колекціями на різний смак. Звичайний на вигляд компакт-диск може містити до десяти годин музики в форматі MP3. Але, якщо Ви захочете скласти власну колекцію, Вам буде потрібен комп'ютер, оснащений записуючим CD-ROM'ом та доступ в Інтернет.
Заповнювати MP3-плеер музикою можна з чотирьох основних джерел: з інтернетовських бібліотек та сховищ, з файлообмінних мереж, зі звичайних компакт-дисків та з дисків MP3. У Інтернеті є велика кількість сайтів з багатими MP3-колекціями популярної музики і посилань на них. Іноді бажаний твір вдається знайти, вказавши у пошуковій системі загального призначення його назву і абревіатуру MP3.
Щоб переписати в плеєр музику з компакт-диску, слід використовувати спеціальні програми — “грабери”. Як правило, плеєри комплектуються спеціальним програмним забезпеченням, яке автоматично виконує потрібну послідовність операцій — користувачеві потрібно лише вказати, які треки і в якій послідовності слід копіювати. MP3-плеєр компакт-дисків — оптимальне рішення, якщо передбачається поїздка туди, де немає комп'ютерів і Інтернету, і якщо не можна взяти з собою ноутбук. А коли вам набридне фонотека, що є, Ви завжди зможете послухати звичайні звукові компакт-диски — вони продаються майже скрізь, і всі дискові MP3-плеєри з ними сумісні.
Недорогі пристрої вартістю 80-150$ випускають ті ж фірми, що виготовляють плеєри компакт-дисків: Aiwa, Panasonic, Philips, Sony, Thomson та інші. Детальніше з цінами можна ознайомитися в прайсовій частині нашого бюлетеню.
2. Бездисковий MP3-плеер.
|
| Бездисковий MP3 плеєр |
Це компактний апарат розміром з кишеньковий радіоприймач, оснащений, зазвичай, рідкокристалічним дисплеєм, виходом на навушники і інтерфейсом для зв'язку з комп'ютером. Об'єм вбудованої пам'яті бездискового плеєру, як правило, становить 32-64 Мб, що дозволяє зберігати 30-60 хвилин музики. У залежності від об'єму вбудованої пам'яті і числа додаткових функцій коштують подібні плеєри 90-350$.
Подібні пристрої також часто випускаються з можливістю використання журналістами, для чого вони оснащуються вбудованим мікрофоном та, іноді, простеньким цифровим фотоапаратом (для отримання фотографії, цілком достатньої для публікації в пресі чи у Інтернеті). При здійсненні запису у режимі LP довжина можливого запису зростає у двічі.
Також випускаються плеєри зі змінними картами пам'яті.
3. Плеєри на жорстких дисках.
|
| MP3 плеєр на жорстких дисках |
Найкращі, але найменш розповсюджені — МР3-плеєры з вбудованим жорстким диском. Для них характерним є найбільший об'єм музики, що зберігається — до ста годин на диску місткістю 6 Гбайт, що є еквівалентним фонотеці зі 100-200 звичайних компакт-дисків. Такі пристрої, звичайно, коштують відповідних грошей.
MD
Технологію MD було запропоновано компанією SONY у якості цифрової заміни аналогової компакт-касети. Перші плеєри, що працювали з MD, з'явились на початку 90-х років, але не отримали широкого розповсюдження. В Україні і досі апаратура стандарту MD застосовується, в основному, професійними студіями та музикантами – саме на мінідиски записують фонограми для концертів и виступів.
Більша частина претензій до MD на початку їх існування відносилась до якості звучання: на початку 90-х чіпи, що кодували звук за алгоритмом ATRAC, робили це досить поганенько. Тому звук, що отримувався в результаті, був недосконалим. Але, за ці роки, в результаті прогресивних змін на ринку цифрових процесорів, MD отримали для роботи нові чіпи DSP, що здійснюють обробку звуку в реальному часі, використовують технології з плаваючою комою, споживають дуже мало енергії і дають досить якісний звук.
Сьогодні ця технологія набула нового життя ще й за рахунок появи портативних переносних MD-плеєрів, що мають маленькі розміри та вагу, можуть досить довго працювати від акумуляторів чи батарейок, дозволяють записувати на MD з мікрофону (чудова альтернатива диктофонам!), мають лінійний, цифровий, а деякі моделі і USB вхід. За якістю ж звуку вони не поступаються портативним CD-плеєрам.
В цьому носії є потрохи від усіх інших. З звичайним компактом міні-диск ріднить цифровий запис і використання лазерного променю для читання. З касетою — магнітний принцип запису. Нарешті, фонограми на міні-диску стискаються способом, що нагадує MP3 (однак там використовується інший алгоритм, розроблений Sony), тому якість звучання хоч як і раніше і нижче, ніж на компакт-диску, зате набагато краще, ніж у МР3. При цьому міні-диск утроє менше за площею і його можна перезаписувати скільки завгодно разів.
Сам MD знаходиться в захисному корпусі, наче дискета, який захищає його від механічних ушкоджень. Окрім того, MD продаються зі спеціальним пластиковим футляром для зберігання. Запис і читання здійснюються лазерною головкою на магнітооптичному носієві лазерним променем. Звук на MD записується за допомогою алгоритму ATRAC, що є схожим за принципом до MP3 алгоритму: «надлишкова» звукова інформація відфільтровується. На звичайний диск можна записати 74 чи 80 хвилин звуку.
На мінідиску є спеціальна зона, що зветься TOC (Table Of Contents), де зберігається інформація про адреси треків (аналог FAT в комп'ютерній сфері). З її допомогою можна миттєво знаходити потрібний трек.
У деяких моделях реалізовано функцію MDLP, що дозволяє записувати звук з більш висоою компресією. Режим LP2 дає можливість записати вдвічі більше музики (148 хвилин на 74-хвилинному дискові і 160 хвилин на 80-хвилинному), LP4 — вчетверо більше (відповідно 296 и 320 хвилин). Можна робити записи в режимі моно.
На відміну від CD плеєрів MD плеєри нечутливі до поштовхів. Один MD витримує, в середньому, 5000 циклів запису.
Записувати на MD можна або WAV/MP3/WMA-файли, або треки з AudioCD, причому імена доріжок на MD імпортуються напряму з назв файлів/треків. Обрані Вами файли стискаються за алгоритмом ATRAC в потрібному режимі (SP, LP2, LP4). Запис можна вести через оптичний кабель або USB порт. Також можна здійснювати запис з цифрового мікрофона – чудовий варіант домашньої студії звукозапису для музикантів та любителів.
Неприємним фактом є те, що в програмне забезпечення, яким супроводжуються MD, на вимогу студій звукозапису вбудовано захист від піратства. Тому одну пісню з комп'ютера можна записати одночасно лише на три різних MD. Якщо Ви захочете записати пісню на четвертий диск, Вам треба стерти її на одному з трьох попередніх. В принципі, це не так страшно. По-перше, тримати одну пісню більш, ніж на чотирьох дисках мало кому треба. По-друге, можна змінити ім'я файлу. Але що буде, якщо Ви загубите один з MD? Тоді Ви вже не зможете стерти з нього пісні, а, отже, втратите право на одну копію... Окрім того, може зіпсуватись комп'ютер, буде потреба переустановити систему, тощо.
Ще один недолік, що також пов'язаний з захистом авторських прав, це неможливість здійснювати запис аудіо в цифровому вигляді з мінідиску в комп'ютер. Звичайно, можна переписати через оптичний вхід звукової карти (якщо вона такий має), але тоді якість звуку може бути більш чи менш пошкодженою цифровим перетворювачем самої карти. Якщо у випадку використання MD-плеєра у якості диктофону цей факт не є важливим, то для фахівців музикантів, на жаль, це значний мінус.
Вартість MD-плеєрів коливається в межах 95-300$, детальніше — дивись прайсову частину бюлетеню.
Завершуючи огляд основних типів портативних програвачів музики, ми залишаємо читачеві самому зробити непростий вибір, чим пожертвувати: якістю звучання заради містких МР3 дисків, місцем у сумці для СD-альбомів, заради їх звучання, або ж грошима, заплаченими за універсальність MD.
Неменш корисну інформацію Ви можете отримати в розділі ціни на плеєри